Свекруха і невістка — ця тема популярна в народі споконвіку. Але не тільки фольклор у вигляді анекдотів експлуатує її, художня література теж приділяє увагу. У Кайдаша аж два дорослих сини, а значить бути Кайдашисі свекрухою двічі. Молодій Марусі довелося служити при дворі у пана. Там вона навчилася добре куховарити, та й набралася трохи панства — була зарозумілою і якоюсь нудотно-солодкою. Але варто було їй розсердитися, як солодкість з неї сходила в момент і перекричати-переспорити Кайдашиху було нікому під силу. Догодити такій свекрусі не тільки складно, а й неможливо. І, якщо дружина старшого сина була бойовою і мала характер з перцем, а з такою довго кланятися не будеш - молода сім'я швидко відокремилася від батьків, то молодшому дісталася зовсім молоденька і тиха дівчина. От і доводилося їй терпіти та плакати. Або втекти. Хоч і розповідає автор сімейні історії Кайдашів з неабиякою часткою гумору, змушуючи читача посміхатися, однак невісткам такої свекрухи не позаздриш. Згодом і самі невістки стануть свекрухами, про це теж треба пам'ятати. А поки вони ведуть жорстокі війни, в які включаються всі члени сім'ї. Нечуй-Левицький барвисто описує села, що потопають у садочках і біліють хатами. Ліс, гори, ставки з похилими вербами - здається, що природа зображує рай, та тільки люди не можуть жити дружньо. Вони напиваються в шинках, як старий Кайдаш, що потонув у ставку в нападі білої гарячки, лаються через клаптик землі або стару грушу, не просто погржують кулаками, але і б'ються. І якщо ворон ворону око не виклює, то невістка свекрусі вибити може ...
Ось тут можна перечитати
"Кайдашеву сім'ю" в скороченому варіанті.
Іван Франко відніс твір до скарбниці української літератури за особливе артистичне зображення сільського життя.
Коментарі
Дописати коментар